Прочитав мальопис «Щось вбиває дітей» #1-4 Джеймса Тиніона IV й Вертера Делл‘Едера.
У центрі оповіді — маленьке містечко Арчерс Пік. Події розпочинаються із сцени в будинку, де кілька дітей розповідають моторошні історії. І після того, як Джеймс, розповідає свою, ми відразу переносимося у поліцейський відділок. Там він пояснює про зникнення своїх друзів і, що монстр, про якого йшла мова в його жахастику є вигадакаю.
Усі в містечку перелякані, а інші підлітки відкрито підозрюють Джеймса у цьому. В цей час у місті з’являється незнайомка Еріка Слатер, яка знає, що за лайно тут відбувається. Тиніон дає зрозуміти, що тут ніхто не в безпеці. Особливо діти, оскільки їх забирає і вбиває поодинці невловима, страхітлива сила, яку дорослі не здатні побачити.
Події розвиваються динамічно і з смачними сценами боротьби й страху. Це дуже підкупає. Але більше цікавлять Джеймс, який бажає знайти пояснення цим жахливим подіям, і ще походження і мотивація Еріки.
Прочитав ось такі два видання «Живе» Сергачова Володимира.
Перше видання (чорне) — ілюстрована історія, де підіймаються питання екології та виживання. ГГ є створіння схожим на зайця, але з одним оком. Хай буде це «циклопозай». Він потрапляє на невідому планету, яка заселена механічними і частково жимими, створіннями, які хочуть заполонити її. Ба більше, стати нею. Керує ними центральний комп’ютер, тобіж ШІ. Героя знаходять інші циклопозаї і разом намагаються знищити центральний комп’ютер.
Друга історія — це повноцінний комікс, і розповідає про ту ж саму планету, піднімає ті ж питання, навіть космічний корабель прилітає сюди. Але є одна відмінність, ми тут дізнаємося, чому сюди відсилаються ці циклопозаї разом із рослинами.
Досить незвичні історії, із закарпатським присмаком, як в говірці, так і у вигляді героїв. Це самвидав і відчувається, що воно дуже сире. Як результат, історії тільки для ознайомлення і якщо бажаєте мати в колекції щось незвичне українське.
«Варбулець: Червона планета» #1-4 — ще один мальопис, який розширює всесвіт «ЧМ». Джефф Лемір написав історію, яка розкриває глибше Варбульця.
Початкова сцена відбувається на Марсі, де Варбульцю виносять вирок смерті через його любов до людей. Та більшість подій відбуваються на Землі, до того, як марсіанина силою заберуть на червону планету.
У першій арці «ЧМ» ми дізнаємося, що Варбулець ґей, тому не спойлер. Марсіанин на Землі постійно змінює свій вигляд, щоб знайти місце між людьми. Але це тільки одна сторона, бо інша — пошук свого я. Варбулець працює поліцейським і події на початку переносять нас в Спіраль Сіті, де відбувається мітинг за ґендерну рівність. Тут Варбулець знайомиться одним із мітингувальників, рятуючи його. Згодом теж змінює свій вигляд, спеціально для спілкування з ним, відвідування підпільних клубів та усвідомлення того, ким він є.
Вийшло непогано разом із малюнком Ґабріеля Вальти. Читати після основи.
Знайомство із Джеффом Леміром продовжується із мальописом «Сімейне дерево», де малюнком займався Філ Гестер.
Лоретта — одинока матір, яка працює продавцем та має проблемного сина Джоша і молодшу дочку Меґ. Її викликали черговий раз до директора через сина. Дорогою дочка Меґ виявляє, що у неї є якийсь висип на руці. Лоретта сприймає це спокійно, але після того, як згодом ця рука починає перетворюватися на дерево, матір б’є на сполох і вирішує відвезти доньку до лікарні. Так розпочинається ця історія.
Це світ, де випадкові люди перетворюються на дерева, де є загадковий культ, що полює на таких людей. Але з іншої боку, це історія про сімейну драму, нерозуміння та несприйняття, про втрачені сімейні стежки та їх відновлення, про боротьбу за життя та марних надій.
В сюжетному плані історія інколи просідала, хоча тут непогано прописані стосунки у сім‘ї. І ще герої постійно кудись тікають і це трішки втомило. Та все ж, інтриги трішки є, тому читатиму далі.
Тут під час гайпу навколо серіалу «ВандаВізій» вирішив почитати якісь комікси про Ванду, щоб познайомитися більше із нею. Ну і звісно, вам тепер то все дивитися, читати і страждати. Або навспак, буде цікаво.
Звісно, коли ми говоримо про Багряну Відьму а-ля Ванда та зв’язок із серіалом, то вартує прочитати #4 випуск «Giant-Size Avengers». Сам випуск є нудним, олдскульним і важко читається. Але це все тільки заради того, що тут після розбірок Месників одружуються Ванда та Візій.
Далі взявся читати лімітку «The Vision and the Scarlet Witch» (1982), де розповідається про те, як закохані Багряна Відьма та Візій придбали собі будинок на окраїні Нью-Джерсі у спробі пожити буденним життям, як у смертних. Але, бляха, хто заселяється в будинок на Гелловін? Звісно, що замість «цукерки або смерть» буде щось набагато гірше. У лімітці знайдеться намагання створити молоду сім’ю, зло від сусідів, гелловінських монстрів і космічні пригоди. Не сидиться їм удома 😅
Досить незвично, але цікаво.
Прочитав лімітку «Візій та Багряна Відьма» #1-12 (1985). Сценарист — Стів Інґлегарт, а художник — Річард Говелл.
Ванда і Візій вдруге намагаються пожити спокійним життям в тихому передмісті після того, як їхній будинок підпалили. Цей комікс мені більше сподобався у порівннні із історією від Мантло. Все тому, що він виявився більш розміреним, з великою к-тю побутових проблем та сусідських інтриг. І коли прилітали нові космічні чи містичні антагоністи, воно навіть дратувало, бо хотілося читати про більш приземлені речі.
Це гарний комікс ще тому, щоб дізнатися багато омажів із серіалу «ВандаВізій». Якщо хочете дізнатися про відьмацьку наставницю Ванди, чи чому на Гелловін Ванда, Візій і П‘єтро вдягнуті саме в такі костюми, чи побачити, як Ванда в домашньому халаті спілкується із чоловіком, чи чому вони себе називають Ґламур і Ілюзія, чи як Візій заспокоює її під час пологів, а Маґнето і Диво Чоловік захищають їх від негідників. То вам сюди, цей комікс розкаже навіть більше.
Трішки затягнув читання випадкового коміксу цього місяця, але ось «Принцеса Уґґ» Теда Найфега.
Давно не читав настільки шаблонної історії. У нас дві головні героїні-принцеси. Одна — вся така вишукана, чарівна та правильна, а друга, варварка — виросла в гірському королівстві, де життя постійно підкидує жорстокі уроки. І так склалося в королівствах навколо, що молодих принцес відправляють у «Академію принцес», щоб вони навчилися ґречності. Не так легко, стати справжньою принцесою, яка вміє їздити на вишуканому коні, брати участь у чайних церемоніях, гарно вдягатися, підтримувати розмову із майбутнім принцом та й взагалі, будь-яким способом задовольняти свого принца.
Звісно, принцеса-варварка на ймення Ульґа, незграбна, не вміє писати, чаювати і поводитися, як справжня леді. Тому всі інші принцеси насміхаються з неї, а вона ж спершу розкисає, а потім хоче доказати собі й іншим протилежне, що вона зможе усе. Ще було к-ка інтриг, але вони так само банальні.
Слабенько.
Мальописи про важливі для нас події мали б з’явитися постійно та стояти поряд із літературою, фільмами чи анімацією. Та все міняється, і тепер за підтримки ООН та видавництва «Видавництво» вийшло к-ка цікавих проектів.
«На великій землі» Артема Чеха і Беати Куркуль розповідає про місце ветеранів та ветеранок АТО у суспільстві після бойових дій. Постравматичний синдром — це річ з якою, вони боряться щоденно, дехто закривається в собі, дехто закінчує життя самогубством, дехто вибухає щодня, через що страждають інші, дехто намагається знайти розраду в щоденній праці, коханні, турботі про інших.
Це мальопис про здійсненні та нездійсненні мрії, про незрозумілість цивільного життя та спробу віднайти себе.
Сюжет історії доносить правильні і важливі сенси, але сторітеллінґ на початку оповіді дуже сумбурний, що відштовхує від сприйняття. Малюнок непоганий, але хотілося кращої роботи з кольором.
Але незважаючи на це, мальопис вартує вашої уваги. Тому читайте.
МИ У ФЕЙСБУЦІ — ТВІТТЕРІ — ІНСТАҐРАМІ — ТЕЛЕҐРАМІ
