Тааак, прочитав ще одну манґу. Отже, вітайте Сета, юного чарівника-початківця, безглузді вчинки якого та жага показати себе, постійно кидають його у центр усіх подій. Манґа «Радіант» Тоні Валенте — це перший том із онґоїнґу, який уже налічує 14-ть томів. Українською від видавництва NashaIdea уже вийшло три томи, тому виглядає, що я уже не встигаю читати цю серію 😅
Перша арка знайомий нас із вигаданим світом «Радіанта», де усі чарівники є «проклятими», а їхнім контролем займаються інквізитори. Сет — унікальний хлопець, він зумів вижити після контакту із Немезидами, які постійно невідомим чином з’являються з небес. Та ще й з загадкових причин він має невідомої природи імунітет до них, бо всі інші люди гинуть після контакту з ними.
Відверто, на початку історії мене постійно бісив головний герой, своєю поведінкою, тупими жартами й манерою розмовляти. Та й зрозуміти, що відбувається під час постійних загравань із долею, екшену й дивними вчинками героїв, досить важко. Але вже ближче до кінця, тупі жарти вже не здаються такими, а навіть смішними трішки, а світ навпаки хочеться дослідити, щоб дізнатися секрет Немезид та загадкового міста Радіант. Ми познайомилися із кількома героями, які виглядає будуть супроводжувати нас під час серії, та мають свої цікаві й загадкові сторони.
Не скажу, що після прочитання у мене якийсь «вав» ефект, але історія цікава й зі своїми інтригами, неординарними героями, таємницями та хорошим малюнком. Тому — це історія на яку варто звернути увагу та спробувати почитати. Я точно буду знайомитися із світом «Радіанта» надалі.
Спешиал «Stargirl: Spring Break Special» від Джеффа Джонса я не міг пропустити. Та ще й пише її Джонс, який видає гарні комікси.
Отже, Джонс вирішив піти складнішим шляхом й об’єднати героїв із різних періодів, що теоретично могло призвести до проблем із розумінням для читача. Але на щастя, комікс чудово справляється з усім, що вам потрібно знати, починаючи від подорожі Оллі та Роя в минуле, до історій кожного із семи членів нової команди.
Я не знаю, як Джонсу виходить так писати, але він гарно тримає баланс у всьому, додаючи проникливі діалоги, розповіді про героїв, подорожі у часі, епічні бійки та навіть буденні моменти. І це все в одному випуску, хоч і збільшеному трішки.
Як і з «Шазамом», якого читав з останнього з під його руки, цей спешиал мені сподобався. І я не розумію, чому йому на дають більше серій. Але це інше питання.
Продовження історії, до речі, у новій серії «Stargirl».
У серії «Гарлі Квінн» (2021) розпочалася нова арка, яка складатиметься із к-ох частин, як я розумію. Тому розповім трішки про початок серії #1-2.
Ґотем намагається відновитися після «Війни Джокера» і ми бачимо, що не все добре тут. У #1 випуску давня знайома Гарлі Квінн відразу потрапляє в конфлікт з якого потрібно видряпатися і загалом ми розуміємо, що вона тепер грає за хороших, що звісно призведе до проблем. Також дізнаємося про нового антигероя доктора Г‘юґо Стренджа та Кевіна, хлопаку, з яким Гарлі буде не розлий вода.
Другий #2 — сконцентрований на новому мері міста, майорі Накано, який хоче вирішити проблеми із злочинністю і не тільки в місті та виходу у світ Г‘юґо Стренджа, який розповідає про ініціативу S.A.F.E., яка знайде й допоможе клоунам, що приведе до безпеки в місті та спокою в домівках. Ми більше дізнаємося про Кевіна та злу натуру доктора.
Стефані Філіпс зуміла зацікавити, а малюнок Райлі Россо додає свого колориту історії.
Назвати мальопис «Гедра» («Hedra») Джессі Лонерґана дивним, це, мабуть, нічого не сказати. Бо те, як художник працює із панелями є справді незвичним й цікавим, хоча не завжди все зчитується із першого разу, а деякі сцени узагалі мені були незрозумілими.
«Гедра» — це досить таки неортодоксальна історія якщо говорити про візуальну частину, яка розповідає про екологічні наслідки ядерної зброї та космічні подорожі. І взагалі, тут ми можемо говорити тільки про малюнок і, як Лонерґан веде оповідь, адже вона узагалі позбавлена діалогів. А кількість панелей та, як він майстерно працює з ними — приголомшує.
Думаю автор мальопису свідомо вибрав таку назву, адже «гедра» — це грецьке слово, яке описує сторону чи ребро геометричного тіла. Враховуючи цей факт, можна зайти багато паралелей його значення із стилем малюнку.
Але, якщо візуальна сторона тут справді незвична й сильна, то сама історія мені не дуже сподобалася, хоча й підіймає важливі питання сьогодення.
Коли я взявся читати лімітовану серію «Маска: Я обіцяю відданість масці» Крістофера Кентвелла й Патріка Рейнольдса, то мав очікування, що історія буде в стилі кінострічки «Маска» із Джимом Керрі. Якось так весело, з жартами, екшеном і чорним гумором. В результаті все навспак.
Багато років тому дивна маска невідомого походження і безмежної сили була похована в цементі багатоквартирного будинку. Едж-Сіті та його мешканці майже забули таємничого вбивцю із зеленим обличчям. Та зараз, десятиліттями пізніше, химерні вбивства повторюються знову. Сюжет, наче, непоганий, почуття страху та важкий політичний клімат у США переносяться на сторінки коміксу. Автор наділяє Маску радикальними ідеями, який балотується на крісло президента. У відповідь на деспота формується опір, що складається із попередніх носіїв Маски. Та діалоги - не цікаві, жарти на тлі жорстокості, які б мали бути смішними - такими не є. Мені не сподобався комікс узагалі, навіть малюнок.
Шансів побачити надрукованим мальопис «Дракула» Роя Томаса й Майка Міньйоли, який є адаптацією однойменного роману Брема Стокера, було мало шансів. Але, на щастя, всім українським поціновувачам коміксів і особливо графа Дракули, ця історія заговорила українською в співпраці двох видавництв Fireclaw Ukraine i Видавництво.
Лімітована серія коміксів «Дракула» складається із чотирьох випусків і виходила друком у 1992 році. Й окрім того, що це є графічна адаптація роману Брема Стокера, цей комікс виходив спеціально в рамках досить великої рекламної кампанії тодішньої Columbia Pictures, як підтримка кіноадаптації роману, режисером якої був Френсіс Форд Коппола. Ну там ще Гері Олдмен, Вайнона Райдер, Кіану Рівз та Ентоні Гопкінс грають у головних ролях.
Цікавим фактом є те, що ця графічна адаптація написана легендою коміксів Роєм Томасом, а намальована Майком Міньйолою, який майже відразу після цього створить легендарного Геллбоя й тим самим досягне великої популярності, як сценарист і художник. Але створення коміксу не було таким легким, адже авторів поставили в рамки через те, що це все ж таки був додатковий продукт. Томас був зобов’язаний працювати зі сценарієм Джеймса Гарта, як основою для коміксу, а Міньйола із розкадруванням до фільму, що накладало обмеження вже із художньої сторони. Але незважаючи на це, саме графічній адаптації вдалося досягти похмурої, стриманої і драматичної атмосфери, у якій на мою думку фільм програє (спеціально переглядав знову його).
Розповідати про сюжет цієї історії вважаю немає потреби, бо більшість знайомі із «Дракулою» Брема Стокера. Тому краще звернути увагу на художню частину, бо думаю, що це є одним із двох мотиваційних факторів для купівлі й ознайомлення із цим мальописом. Адже випущений задовго до того, як художник досяг успіху із Геллбоєм. Його роботи «Дракула Брема Стокера» (1992) чи «Фафгрд та Сірий Мишолов» (1990) є прекрасним прикладом використання тіней та простору кадрів чи сторінок, де він тільки починає формувати свій фірмовий стиль, що є цікаво. Та й узагалі, оцінити, як вміло Майк Міньйола передав атмосферу оригінального твору за допомогою свого малюнку.
Як ви зауважили, є дві причини, чому вартує ознайомитися із мальописом «Дракула» Роя Томаса й Майка Міньйоли. Перша, якщо вам подобається «Дракула» Брема Стокера чи просто любите вампірську тематику, а друга — малюнок Майка Міньйоли. Тому, вибір не великий, купити або купити. Гарного читання!
МИ У ФЕЙСБУЦІ — ТВІТТЕРІ — ІНСТАҐРАМІ — ТЕЛЕҐРАМІ
